Справжня любов
Автор: Коваль Павло
Наше життя складне і таким воно повинно бути. Без складностей не було б стимулу. Чи була б у нас ціль, якщо до неї не треба йти. Іти – це щось робити. Робота – подолання поставлених завдань. Вирішення завдань – це трата чогось для досягнення більшого.
Справжня любов – тяжка, яка також має певні бар’єри, які треба подолати, щоб дійти мети – отримати істину любов. Істина любов, що може все стерпіть, побороти. Любов – це джерело спасіння для людини, гармонія для суспільства.
Суспільство на сьогоднішній день перебуває в тяжкій ситуації, але все одно краплина тої Великої Любові, що дала нам життя, відповідає уявленням, стримує нас від жорстокості, насильства.
Та на превеликий жаль сьогодні нищимо цю краплину. Вбиваємо, нищимо себе та тягнемо ще за собою. Ми не хочемо приймати себе такими, які ми є. Ми підходимо до дзеркала, що відображає нашу душу в масці. Та колись ми цю маску згубимо або її з’їсть міль і ми себе побачимо такими, які ми є, та вже буде дуже пізно. Ми не зможемо вилікувати те, що гнило роками.
Та краплина любові, що залишається в людях спроможна розтопити маску, щоб схаменутись, що життя стало істинно чудовим, в якому є ціль. Любов – взаємна. Вона розвивається, вона безкінечна.
Щира, правдива любов дозолить мати в житті ціль та щастя від кожного дня, який минає непомітною швидкістю. При закінченні свого паломницького життя залишається нестримне бажання щось зробити. Зробити те, що потребує цілого життя, в якому ми лише мали вибір прогуляти чи провести його з користю для суспільства, яке взаємною любов’ю віддасть тобі шану.
Бажання любити є настільки потрібне, що можна прирівняти до нестерпності. Забезпеченість людини не дає їй щастя. Вона чогось прагне, щось шукає та не знає чого. А відповідь дуже проста – любов. Любов є в різних формах. Вона може проявлятися в звичайних словах, навіть, підтримки, в танцях, де ми виражаємо свої почуття в рухах, співі. Чому це є вираження любові? Бо перш ніж з кимось піти в кіно, пригостити пирогом, заплатити за когось в автобусі або просто поспілкуватись, то повинна спершу бути симпатія, яка є першим етапом справжньої любові.
Любов бо є поетапна, вона розвивається. Те, що ми називаємо влюбленість є нещастям для людини, бо починаємо переконувати себе в щирій любові, що насправді нічого не варта, штучна. Це просто демонстрація, яка в більшості випадків є серед молодих людей для іміджу і не більше. Істинна любов не хвалиться, вона ніжна і прекрасна.
